Символіка свічки була відома у міфах багатьох народів світу задовго до прийняття християнства і ототожнювалася, наприклад, із символом вогню, сонця, долі, духовної енергії. Для слов'ян свічка із воску та її вогонь як символ світу богів став ритуальним. Вона була не тільки оберегом, але й служила як символ людської душі. Джерело вогню для стародавніх людей було дуже важливим як для домашнього вогнища так і для релігійних потреб.

Це розуміння світла Церква розвинула з текстів Біблії. Господь Мойсеєві наказав виготовити світильник для використання під час богослужінь. Після вечірньої жертви запалювали світильник цілу ніч. Це було символом, що Бог є Провідником. «Ти – мій світильник, Господи, Боже мій, що освітлюєш темряву мою», – читаємо у четвертій Книзі Царств.

Перед Мойсеєм, як стверджує церква, горіла свічка як знак частинки божественного, а вже в новий час, в Єрусалимській Церкві почали використовувати вогонь від воскового джерела перед виносом із храму та під час молитви – плем'я символізувало, що ці слова є словами самого Христа.

Цей обряд перейняли й інші помісні Церкви. Пізніше почали ставити вогонь перед трунами та іконами на знак своєї поваги до святині та канонізованих людей – навколо яких почали малювати полум'я.

Існує символіка матеріалу, з якого виготовляли основу. Віск та олія – які символізували чистоту людини, м'якість та плавлення воску символізує наше покаяння про послух. Горіння ж воску має спонукати через покаяння, очищення і смирення до уподібнення до свого Отця Небесного, тому що свічка перетворюється на полум'я, так і людина має перетворитися на нове творіння.

Символ Христа, Божественного Світла, Церкви, благодаті, віри, духовної радості, благочестя – знак любові до ближнього. Але ми повинні пам'ятати, що якщо немає любові та благовоління, то свічки не мають жодного значення, тоді всі дії марні.

Через обряд постанови свічки – люди хочуть отримати натомість прощення, але для цього потрібно більше часу присвятити спілкуванню з Господом, тоді свічка служитиме добрим засобом зосередження нашої уваги у молитві про отримання Його благодаті, допомогу у зміні нашого життя, очищення від пристрастей. Неодноразово вчиняючи гріхи, ми ніби хочемо свічками відкупитись від заслуженого покарання. А мали б натомість принести щире покаяння, сльози жалю та намір виправитися, про що й засвідчила поставлена ​​нами свічка.

Іноді ми ставимо свічку за здоров'я ближніх, а самі не молимося за них, ніби це має робити свічка, а буває і просимо для них зла. Але треба пам'ятати, що свічка – це лише доповнення до нашої молитви, свідчення нашої щирості та любові до тих, за кого молимося. Без любові до Господа, до ближнього, без виконання Його заповідей не потрібні наші свічки Богові. Більше того, гріхом є використовувати ці символи Світла Божого та Його любові у справах, які не є Божими: ворожіння, чари, змови тощо.

Пам'ятайте, що горіння серця цінується Богом більше, ніж свічка, що горить. Адже наше духовне життя, участь у Богослужінні не обмежуються свічкою, яка може з'єднати нас з Богом як провідник у темряві.